Презумпція класової винуватості

Маніфест | Історія виникнення Антиджоба

На Антиджоб постійно пишуть роботодавці. Мовляв, наклеп, нас обмовили, підступи конкурентів. Вимоги видалити історію про чергове ТОВ «Лепешки та матрьошки» під загрозою судового позову або, навпаки, пропонують гроші за видалення матеріалу.

Що можна відповісти: йдіть-но ви, власники заводів, газет, пароплавів! І, також, їхні вірні топ-менеджери, піарники, начальники служб безпеки. Чесно кажучи, ми не прагнемо об'єктивно висвітлювати трудові відносини. Ми апріорі бачимо в начальнику негідника. Якщо хтось із відвідувачів Антиджоба навіть і не зовсім по справі облив якогось комерсанта брудом, нас мало цікавить, як комерс буде відмиватися.

Це, типу, нечесно?

А як діють самі буржуа-комерсанти? Наприклад, у моєму районі зараз іде капітальний ремонт. Будівельників гастарбайтерського виду, які його проводять, поселили… Поруч із смітником! Вікна їхніх вагончиків-врем'янок виходять прямо на сміттєві баки. Таке ставлення до людей. Взагалі, вся нинішня економіка Москви залежить від гастарбайтерів. При цьому, ніхто особливо не переймається мінімальними системами соціального захисту для них. Навпаки, більшість буржуйських ЗМІ тиражують упередження проти них, звичайний пафос матеріалів – нехай радіють, що їм і на таких умовах дають працювати, а не депортують, а міліціонери іноді ловлять бандитів, які намагаються гастарбайтерів убивати.

А наскільки більше прав у легальних найманих працівників у Москві?

Робота з білою зарплатою і дотриманням ТК уже тільки за це вважається хорошою. Хоча, по ідеї, дотримання ТК роботодавцем – мінімальне буржуазне право працівників. Скарги до Трудової інспекції на затримку зарплати там, як показує практика, можуть припадати пилом місяць-другий. Уявіть: вам пару місяців не платили, і щоб чиновницька дупа хоч якось за вас вписалася, потрібно чекати майже стільки ж! Як у цей час повинен жити працівник, незрозуміло.

Робота, де не потрібно затримуватися понаднормово, вже за це вважається хорошою. Хоча комерс начебто платить за вісім робочих годин, а не за половину доби в офісному кріслі. Незважаючи на скарги державних мужів про погану демографічну ситуацію в країні, вихід жінки в декрет часто викликає злість роботодавця. На нормальні гроші в період догляду за немовлям може розраховувати далеко не кожна працівниця. І, до речі, жінці 25-35 років без дітей влаштуватися на роботу проблематично: роботодавці побоюються, що вона захоче народжувати. Роботодавці нерідко вважають, що мають незрозуміло чим мотивоване право кричати на працівника. Буває, що співробітників із дуже скромними доходами змушують підробляти фінансову звітність підприємства — а у разі приходу поліції крайнім виявляється саме співробітник.

Під час прийому на нову роботу будь-який конфлікт на попередній зазвичай трактується не на користь співробітника. Ну а ми через симетричну призму сприймаємо скарги, які надходять нам від працівників.

Чесно кажучи, ми й не особливо прагнемо, щоб роботодавці стали кращими. Конфлікт між господарями і працівниками, у загостреному вигляді або дрімаючому, — невід'ємна частина капіталізму. Повноцінно він буде подоланий лише з відмовою від системи найманої праці як такої.

Чорний плащ, десниця долі